Троянська програма (Trojan) – це шкідливий агент, основна відмінність якого від класичного вірусу полягає в методі поширення: зазвичай він проникає в систему під виглядом звичайної, легітимної програми, чим і зумовлена традиція називати його “троянським конем”. Після проникнення він здатний на багато: може збирати інформацію про пристрій і його власника, красти дані, що зберігаються на комп’ютері, блокувати доступ до інформації користувача, виводити операційну систему з ладу і т.п.
Класифікація троянських програм
Одним із варіантів класифікації є розподіл такі типи:
- RAT (Remote Access / Administration Tool)
- Вимагачі
- Шифрувальники
- Завантажувачі
- Дезактиватори систем захисту
- Банкери
- DDoS-трояни
RAT – це троянська програма (trojan), призначена для шпигунства. Після встановлення в систему вона надає зловмиснику широкий спектр можливостей: захоплення відео з екрану жертви, доступ до файлової системи, запис відео з веб-камери та звуку з мікрофона, крадіжка ідентифікаційних файлів браузера (cookie), інсталяція інших програм і т.д. Як приклади можна назвати DarkComet або AndroRAT.
Вимагачі — різновид шкідливих об’єктів, які блокують доступ до системи або даних, загрожують користувачеві видаленням файлів з комп’ютера або розповсюдженням особистих даних жертви в інтернеті та вимагають заплатити викуп, щоб уникнути таких негативних наслідків. Приклад такої поведінки – сімейство WinLock.
Шифрувальники — удосконалений різновид вимагачів, який використовує криптографію як засіб блокування доступу. Якщо у випадку зі звичайним «вінлокером» можна було просто видалити шкідливу програму і повернути собі доступ до інформації, то тут знищення самого шифрувальника нічого не дає — зашифровані файли залишаються недоступними. Втім, у деяких випадках антивірусне програмне забезпечення може відновити дані. Приклад шифрувальника – CryZip.
Завантажувачі – вид шкідливих агентів, які призначені для завантаження з Інтернету інших програм або файлів. Приклад – Nemucode.
Дезактиватори систем захисту – це троянські програми, які видаляють чи зупиняють антивіруси, мережні екрани та інші засоби безпеки.
Банкери – різновид “троянських коней”, що спеціалізується на крадіжці банківських даних (номер рахунку, PIN-код, CVV і т.д.).
DDoS-трояни (боти) – шкідливі програми, які використовуються хакерами для формування ботнета з метою проведення атак типу “відмова в обслуговуванні”.
Усі трояни завантажуються у систему під виглядом легального програмного забезпечення. Вони можуть спеціально завантажуватись зловмисниками у хмарні сховища даних або на файлообмінні ресурси. Також троянські програми можуть потрапляти в систему за допомогою їх встановлення інсайдером за умови фізичного контакту з комп’ютером. Крім того, їх часто розповсюджують за допомогою спам-розсилок.
Об’єкт впливу троянських програм
Найчастіше мета такого шкідливого агента — звичайний ПК та його користувач, але можливі інциденти й у корпоративному середовищі. Існує ймовірність спам-розсилки з метою зараження багатьох комп’ютерів для формування ботнета. Деякі троянські програми «вшиваються» в легальне ПЗ і заважають його функціонуванню; таким чином, жертва навіть не помічає їхніх дій у системі. Крім персональних комп’ютерів, зловмисник може заразити мобільні пристрої для шпигунства за жертвою або для крадіжки її конфіденційної інформації.
Джерело загрози
Джерелом загрози можуть бути файлообмінники та торрент-трекери, на які зловмисник завантажив шкідливу програму під виглядом легального програмного забезпечення, підроблені веб-сайти, спам-розсилки тощо. Важливе правило для захисту – не переходити за сумнівними посиланнями та не запускати підозрілі програми.
Більшість «троянських коней» успішно виявляється антивірусним і антишпигунським ПЗ. Правоохоронні органи можуть встановлювати трояни на комп’ютер або інші пристрої підозрюваного з метою збору інформації та доказів. Розвідка багатьох країн використовує такі засоби для шпигунства. Взагалі, троянські програми дуже поширені через те, що існує безліч різних інструментів для їх створення. Наприклад, є утиліти, що дозволяють додати шкідливий агент до існуючого легального програмного забезпечення.
Аналіз ризику
Ризику піддаються і домашні, і корпоративні користувачі. Троянські програми (trojan) можуть становити серйозну небезпеку для жертви (RAT, банкери), а можуть не взаємодіяти з нею (DDoS-трояни). Багато з них важко піддаються виявленню, оскільки впроваджені в код легальної програми і не заважають її функціонуванню. Характерна ознака трояна – автозавантаження: як правило, він потребує автоматичного запуску при старті системи або при вході користувача. Ще одна ознака – повільна робота комп’ютера. Троянська програма навантажує процесор (особливо це стосується DDoS-троянів), через що може сповільнюватися робота ПК та підвищуватись температура ЦП. Якщо антивірусне програмне забезпечення не допомагає, то єдиний надійний вихід — переустановка ОС або звернення до фахівців.