Витік інформації — неправомірна передача конфіденційних відомостей (матеріалів, важливих для різних компаній або держави, персональних даних громадян), яка може бути навмисною або випадковою.
Будь-які відомості, що знаходяться у комп’ютері, мають свою вартість. Тому викрадення особистих даних власника комп’ютера здатне завдати йому шкоди. Маючи доступ до логінів та паролів, а також до банківських карт та рахунків, зловмисники крадуть гроші громадян, промислові секрети та таємниці підприємств.
Інформація витікає внаслідок безконтрольного розповсюдження секретів за межі кабінету, будівлі, підприємства. Втрата цінних відомостей може статися у разі неправильного використання норм і правил політики безпеки. Недотримання правил захисту та зберігання даних тягне за собою їх витік та розповсюдження у загальнодоступних місцях, таких як мережа Інтернет.
Класифікація видів витоку інформації
Витік інформації можливий з різних причин.
Умисні витоки:
- Інсайдери та надлишкові права. До цього виду належать випадки, основною причиною яких стали дії працівників, які мають доступ до секретів легально, через свої службові обов’язки. Всі варіанти інсайду умовно можна розділити на дві групи: в одному випадку співробітник, не маючи доступу до інформації, отримує її незаконно, а в іншому він має офіційний доступ до закритих даних і навмисне виносить їх за межі компанії.
- Крадіжка інформації (ззовні). Проникнення в комп’ютер за допомогою шкідливих програм та викрадення інформації з метою використання в корисливих інтересах. На хакерські атаки припадає 15% всього обсягу витоків інформації. Вторгнення у пристрій ззовні та непомітна установка шкідливих програм дозволяють хакерам повністю контролювати систему та отримувати доступ до закритих відомостей, аж до паролів до банківських рахунків та карт. Для цього можуть застосовуватись різні програми на кшталт «троянських коней». Головний атрибут цього виду витоку – активні дії зовнішніх осіб з метою доступу до інформації.
- Злом програмного забезпечення. Програми, що використовуються в робочому процесі або на власному комп’ютері співробітника, часто мають незакриті вразливості, які можна експлуатувати і отримувати тим самим різні небезпечні можливості на кшталт виконання довільного коду або підвищення привілеїв.
- Шкідливі програми (бекдори, трояни) націлені на заподіяння шкоди власнику пристрою, дозволяють непомітно проникати в систему і потім спотворювати або повністю видаляти інформацію, замінювати її іншими схожими даними.
- Крадіжки носіїв. Дуже поширений варіант витоків, який трапляється внаслідок навмисного розкрадання пристроїв з інформацією – ноутбуків, смартфонів, планшетів та інших знімних носіїв даних у вигляді флешок, жорстких дисків.
Випадкові витоки. До цього виду можна віднести інциденти, які відбуваються через втрату носіїв даних (флешок, ноутбуків, смартфонів) або помилкові дії співробітників організації. Результатом може бути розміщення конфіденційної інформації в Інтернеті. Також не останню роль відіграє людський фактор, коли співробітник з недогляду відкриває доступ до закритих даних всім бажаючим.
Аналіз ризику
Для захисту від витоку конфіденційної інформації використовуються:
- системи аутентифікації та ідентифікації,
- системи криптографічного захисту дискових даних, а також інформації, що передається мережами,
- програмні рішення для керування ключами шифрування.
Засоби автентифікації та ідентифікації дають змогу обмежити доступ до ресурсів мережі. Для цього у користувача запитується інформація, відома тільки йому, після чого відкривається доступ. Для реалізації цієї можливості використовуються:
- біометрія – фізіологічні особливості людей (відбитки пальців, зображення райдужної оболонки ока тощо);
- конфіденційна інформація – паролі, ключі та інше.
Для криптографічного захисту інформації використовуються спеціальні засоби, що допомагають маскувати вміст даних. В результаті шифрування перетворюється кожен символ відомостей, що захищаються. Суть шифрування зводиться до перестановки символів, заміни, аналітичних перетворень або гамування. Поширені комбіновані засоби шифрування, коли кілька різних методів використовують по черзі.